змужнілий
ЗМУЖНІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до змужні́ти.
2. у знач. прикм. Який змужнів, досяг повного фізичного розвитку; дорослий;
// Загартований у боях, праці і т. ін.
Два роки тому попрощався він з юністю своєю в палаючому селі, де лишив свого батька, і тепер повернувся сюди змужнілим воїном (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 52);
// В якому виявляється повний фізичний розвиток, змужніння.
Цей несподіваний змужнілий голос прорізався у нього вперше в житті (Собко, Звич. життя, 1957, 285);
Я був худеньким хлопчиком. Ходив у п’ятий клас… Тепер змужнілим почерком Описую той час (Шпак, Вибр., 1952, 144).
3. перен. Який досяг найвищого ступеня, найбільшого розквіту в своєму розвитку.
Словник української мови (СУМ-11)