знада

ЗНА́ДА, и, ж. Те, що знаджує, захоплює, вабить до себе; принада, спокуса.

[Овлур:] Клянуся богом і отсим мечем. Що.. жадні муки, ані жадні знади Мене не склонять до невіри й зради (Фр., IX, 1952, 236);

Діти любили Нелю.. Задихана, зворушена теплим прийомом, віталась з ними хапливо, одурманена солодкою знадою руху, галасу й милого безголів’я (Вільде, Сестри.., 1958, 348).

Значення в інших словниках

1. знада — зна́да іменник жіночого роду принада, спокуса  Орфографічний словник української мови
2. знада — див. ПРИНАДА, СПОКУСА.  Словник синонімів Караванського
3. знада — -и, ж. Те, що знаджує, захоплює, вабить до себе; принада, спокуса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. знада — СПОКУ́СА (те, що спокушає), ПРИНА́ДА, ЗВА́БА, ВА́БА, ЗНА́ДА, ПРИМА́НА, ПРИМА́НКА, ПРИВА́БА розм., ПОВА́БА (ПОВА́Б рідше) розм., ПОКУ́СА діал.  Словник синонімів української мови