знаджений

ЗНА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зна́дити.

Під час облоги Дубно він утрачав молодшого сина: знаджений красою воєводівни, Андрій зраджує своїх (Рильський, III, 1956, 222).

Значення в інших словниках

1. знаджений — зна́джений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. знаджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до знадити.  Великий тлумачний словник сучасної мови