знахарувати
ЗНАХАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ЗНАХАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., заст. Займатися знахарством.
Знахар зараз раду дав (Давненько вже у пеклі знахарував) (Вовчок, VI, 1956, 274);
Віддавна вже трудився [Гаєвий] натяганням людських ніг і рук. Брався знахарювати й до худоби (Март., Тв., 1954, 235).
Словник української мови (СУМ-11)