1. Словник української мови в 11 томах

знахарувати

ЗНАХАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ЗНАХАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., заст. Займатися знахарством.

Знахар зараз раду дав (Давненько вже у пеклі знахарував) (Вовчок, VI, 1956, 274);

Віддавна вже трудився [Гаєвий] натяганням людських ніг і рук. Брався знахарювати й до худоби (Март., Тв., 1954, 235).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знахарувати — знахарува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. знахарувати — -ую, -уєш і знахарювати, -юю, -юєш, недок., заст. Займатися знахарством. Великий тлумачний словник сучасної мови