зневажник
ЗНЕВА́ЖНИК, а, ч., рідко. Той, хто зневажає кого-, що-небудь.
[Кирпа:] Така честь батькові? [Трохим:] Не батькові, а лихому чоловікові, зневажникові, звірові.!.. (Кроп., IV, 1959, 217).
Словник української мови (СУМ-11)ЗНЕВА́ЖНИК, а, ч., рідко. Той, хто зневажає кого-, що-небудь.
[Кирпа:] Така честь батькові? [Трохим:] Не батькові, а лихому чоловікові, зневажникові, звірові.!.. (Кроп., IV, 1959, 217).
Словник української мови (СУМ-11)