знемагати
ЗНЕМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗНЕМОГТИ́ і рідко ІЗНЕМОГТИ́, о́жу, о́жеш; мин. ч. знемі́г, рідко ізнемі́г, могла́, ло́; док.
1. неперех., від чого, на що і без додатка. Втрачати силу, знесилюватися від чого-небудь виснажливого (мук, утоми, важкої праці і т. ін.).
Він знемагав від муки. «Краще б я не родився або мене забито, ніж отаке терпіти!..» (Мирний, І, 1949, 310);
Поет спинивсь. Поквапно серце билось. Він знемагав і далі йти не міг (Дмит., Книга боротьби, 1939, 6);
Настя чи перехрестила двічі [Марусю], та й знемогла і тут же впала (Кв.-Осн., II, 1956, 87);
Він із Криму утікає Від орди лихої. Ізнеміг (Рудан., Тв., 1959, 43);
Був колись я бадьорим і юним, та тепер постарів і знеміг (Сос., І, 1957, 226);
*Образно. Степ знемагає без води (Довж., II, 1959, 65);
// Почувати себе хворим, слабим.
[Рябина:] Пане писарю, скажіть-бо їй на розум, що там такого, бо я щось слабий. Бачите, на язик знемагаю (Фр., IX, 1952, 405);
Здорово знемагав [Захарко] на похмілля, не міг і голови звести горопаха (Гр., II, 1963, 391);
// Втрачати боєздатність, ставати небоєздатним (про армію).
Війни розбіг потоком вогняним розливсь на тисячу доріг, і ворог вражений знеміг,— не встояв перед ним (Гонч., Вибр., 1959, 310).
На ра́ни знемага́ти — страждати через поранення.
На узбоччі [узбіччі] долини біля двох сокорів козацьких, Там козак постріляний, порубаний на рани смертельні знемагає (Думи.., 1941, 73);
На сон знемага́ти — дуже хотіти спати; засипати.
Тогді [тоді] турки-яничари у галеру вхожали, Безпечно спати полягали; А котрії хмельні бували, На сон знемагали, Коло пристані козловської спати полягали… (Укр.. думи.., 1955, 44);
На спра́гу знемага́ти — терпіти від браку чого-небудь життєво необхідного.
[Фауст:] Пергаментом жаги не вгамувати, Не в нім свята, живуща течія; Повік тобі на спрагу знемагати, Коли суха душа твоя (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 26).
2. тільки 3 ос., перех. Знесилюючи, виснажуючи чимось, долати, перемагати кого-небудь.
Пекуча згага та гірка печія його так знемогли, що перед очима не знать де беруться кучеряві садки, темні лісочки і сині річечки кругом їх оббігають (Мирний, IV, 1955, 313);
Мержинський говорив недовго, кашель зовсім знеміг його (М. Ол., Леся, 1960, 199).
Сон знемага́є (знемі́г) кого — хто-небудь засинає.
Андрія все більше знемагав сон (Гур., Життя.., 1954, 117).
3. тільки недок., неперех. Страждати, перебуваючи в ярмі, під гнітом, втративши волю, права і т. ін.
В середині минулого сторіччя український театр ледь-ледь животів, знемагаючи в ярмі царської цензури (Літ. Укр., 28.IХ 1965, 3);
Збагачуючи окремі групи монополістичної буржуазії, мілітаризм призводить до виснаження націй, розорення народів, які знемагають під тягарем податків, зростаючої інфляції і дорожнечі (Програма КПРС, 1961, 25);
Якщо до другої світової війни в колоніальній неволі поневірялося більше половини населення земної кулі, то тепер під чужоземним ярмом знемагає 100 мільйонів чоловік (Ком. Укр., 2, 1961, 42).
Словник української мови (СУМ-11)