знущання

ЗНУЩА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. знуща́тися.

Хлоп і подумати не смів, Щоб проти панського бажання Робити щось, а як не міг Знести неволі та знущання, То кидав все, в чужину біг (Фр., X, 1954, 282);

В кількох словах він переказав розповідь вітробалчан про лободу в хлібі, про знущання над солдатками, над біднотою, про «холодну» при волості (Головко, II, 1957, 630).

2. Зла насмішка, глузування.

П’ять довгих років старанно й сумлінно прислуговував він пану Бжеському, гнувся, терпів грубі жарти і знущання примхливого пана (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4);

Піонери колгоспного руху пам’ятають, як шипіла куркульня, яким градом знущань осипала вона їх голови (Рад. Укр., 26.VІІ 1957, 1).

Значення в інших словниках

1. знущання — (заподіяння страждань) глум, наруга, діал. збиткування.  Словник синонімів Полюги
2. знущання — знуща́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. знущання — Збиткування, наруга; (словом) глум, глузування, поглум, р. поглумка.  Словник синонімів Караванського
4. знущання — -я, с. 1》 Дія за знач. знущатися. 2》 Зла насмішка, глузування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. знущання — ЗНУЩА́ННЯ (заподіяння мук, страждання кому-небудь), ГЛУМ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм., ЗБИТКУВА́ННЯ діал., ПО́КВОЛ (ПО́КВІЛ) діал.  Словник синонімів української мови
6. знущання — Знуща́ння, -ння; -ща́ння, -ща́нь і -ща́ннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. знущання — Знуща́ння, -ня с. Издѣвательство.  Словник української мови Грінченка