зозла

ЗО́ЗЛА, присл., розм. Розізлившись, зле, сердито.

Калашник махнув рукою й зозла, мов вони були всьому виною, дуже хряпнув дверима й, розлютований, пішов до хати (Епік, Тв., 1958, 398);

*Образно. Грім затремтів, спалахнув і, турнувши у зарість веселку, Зозла у голову дубові стрілами навхрест ударив (Вирган, Квіт. береги, 1950, 88).

Значення в інших словниках

1. зозла — зо́зла прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. зозла — присл., розм. Розізлившись, зле, сердито.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зозла — Зо́зла, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зозла — Зозла нар. Сердито, зло. На слуги свої, на турки, на яничари зозла гукає. Чуб. V. 933.  Словник української мови Грінченка