зозуленька

ЗОЗУ́ЛЕНЬКА, и, ж.

1. Пестл. до зозу́ля.

І вдень, і ввечері там соловей співав, і пташки пурхали, зозуленька кувала (Гл., Вибр., 1951, 125);

*У порівн. В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає (Шевч., II, 1963, 387).

2. нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки.

— Ні, бабусенько, ні, зозуленько, він прийде, не забариться… (Вовчок, І, 1955, 155).

Значення в інших словниках

1. зозуленька — зозу́ленька іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зозуленька — -и, ж. 1》 Пестл. до зозуля. 2》 нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови