зозулька

ЗОЗУ́ЛЬКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до зозу́ля.

Зозулька.. закувала сива та маленька (Коцюб., II, 1955, 315);

Скільки жити ще нашій любові, Кукувала зозулька мила, Шелестіли нам трави шовкові, Конюшина постіль стелила (Забашта, Пісня.., 1961, 87);

*У порівн. Гриць тихесенько свиснув. Дівчина стрепенулась, як сива зозулька (Вовчок, І, 1955, 38).

2. нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки.

— Здоровенька була, дівчино,— промовила [бабуся] до мене.— Просимо на вечерю, зозулько! (Вовчок, І, 1955, 123).

Значення в інших словниках

1. зозулька — зозу́лька 1 іменник жіночого роду, істота птах зозу́лька 2 іменник жіночого роду, істота про жінку  Орфографічний словник української мови
2. зозулька — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. зозулька — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до зозуля. 2》 нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зозулька — Зозу́лька, -льки, -льці; -зу́льки, -льок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зозулька — Зозулька, -ки ж. 1) ум. отъ зозуля. 2) мн. раст. a) Viola tricolor L. ЗЮЗО. І. 169; б) Viola hirta. ЗЮЗО. І. 169; в) Orchis militaris L. ЗЮЗО. І. 130. см. зезюльки; г) — жовті. Cypripedium Calceolus L. ЗЮЗО. І. 120; д) — рябі. C. guttatum schwarz. ЗЮЗО.  Словник української мови Грінченка