зрада
ЗРА́ДА, и, ж.
1. Перехід на бік ворога; віроломство, зрадництво.
— Справді бачу, що годі нам тут жити, коли під самим моїм боком як гадюка клубиться чорна зрада (Фр., IV, 1950, 108);
Зрада кримського хана докорінно змінювала становище всього козацького війська (Кач., Вибр., 1947, 301);
Лежить розстріляний за зраду батьківщини і товариства Андрій (Довж., І, 1958, 264).
2. Порушення вірності у коханні, дружбі.
Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівана (Вовчок, І, 1955, 203);
Ти коханого, подружко, чарувала, Зрада вдарила у серце, ніби грім (Забашта, Квіт.., 1960, 143).
3. Відмовлення від своїх переконань, поглядів і т. ін.
Найменша поступка революційному оборонству є зрада щодо соціалізму .. (Ленін, 24, 1950, 44).
Словник української мови (СУМ-11)