зрадець

ЗРА́ДЕЦЬ, дця, ч., діал. Зрадник.

Султанові зрадці сей лист донесли (Фр., XI, 1952, 350).

Значення в інших словниках

1. зрадець — зра́дець іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. зрадець — див. зрадник  Словник синонімів Вусика
3. зрадець — -дця, ч., діал. Зрадник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зрадець — ЗРА́ДНИК (той, хто зраджує), ЗРА́ДЕЦЬ діал., ЗРАДЛИ́ВЕЦЬ рідко, ЗРА́ДЦЯ рідко; ЗАПРО́ДАНЕЦЬ, ПЕРЕПРО́ДАНЕЦЬ рідше, ІУ́ДА (Ю́ДА) зневажл., ХРИСТОПРОДА́ВЕЦЬ заст. лайл., ПРОДА́ЖНА ШКУ́РА лайл. (з корисливою метою).  Словник синонімів української мови