зривниця

ЗРИ́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до зри́вник.

— І бригадир за нас. А Пугач в одне: сіяти! Ще й зривницями називав. Йому, бачте, зведення закругляти треба (Жур., Опов., 1956, 86).

Значення в інших словниках

1. зривниця — зри́вниця іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови