зривник

ЗРИ́ВНИК, а, ч., розм. Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось.

Спекулянт, мародер торгівлі, зривник монополії — ось наш головний «внутрішній» ворог, ворог економічних заходів Радянської влади (Ленін, 32, 1951, 301).

Значення в інших словниках

1. зривник — зри́вник іменник чоловічого роду, істота той, хто зриває якусь справу розм.  Орфографічний словник української мови
2. зривник — -а, ч., розм. Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зривник — ЗРИ́ВНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось. – Це я, виходить, зривник! Коли б усі так уболівали за роботу, у зерні по коліна ходили б... (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах