зривник
ЗРИ́ВНИК, а, ч., розм., рідко.
Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось.
– Це я, виходить, зривник! Коли б усі так уболівали за роботу, у зерні по коліна ходили б... (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)