Великий тлумачний словник сучасної мови

зривник

зри́вник

-а, ч., розм.

Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. зривник — зри́вник іменник чоловічого роду, істота той, хто зриває якусь справу розм.  Орфографічний словник української мови
  2. зривник — ЗРИ́ВНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось. – Це я, виходить, зривник! Коли б усі так уболівали за роботу, у зерні по коліна ходили б... (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
  3. зривник — ЗРИ́ВНИК, а, ч., розм. Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось. Спекулянт, мародер торгівлі, зривник монополії — ось наш головний «внутрішній» ворог, ворог економічних заходів Радянської влади (Ленін, 32, 1951, 301).  Словник української мови в 11 томах