зривник

зри́вник

іменник чоловічого роду, істота

той, хто зриває якусь справу

розм.

Значення в інших словниках

1. зривник — -а, ч., розм. Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. зривник — ЗРИ́ВНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось. – Це я, виходить, зривник! Коли б усі так уболівали за роботу, у зерні по коліна ходили б... (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. зривник — ЗРИ́ВНИК, а, ч., розм. Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось. Спекулянт, мародер торгівлі, зривник монополії — ось наш головний «внутрішній» ворог, ворог економічних заходів Радянської влади (Ленін, 32, 1951, 301).  Словник української мови в 11 томах