зрошувач

ЗРО́ШУВАЧ, а, ч.

1. Штучне або природне водоймище, яке зрошує грунт.

Магістральні і розподільні канали, тимчасові і постійні зрошувачі густою сіткою вкрили багато тисяч гектарів степів (Наука.., 5, 1961, 33).

2. Спеціальний пристрій, механізм, прилад, признач. для зрошування.

Садовий зрошувач.

Значення в інших словниках

1. зрошувач — зро́шувач іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. зрошувач — -а, ч. 1》 Штучне або природне водоймище, яке зрошує ґрунт. 2》 Спеціальний пристрій, механізм, прилад, признач. для зрошування. Садовий зрошувач.  Великий тлумачний словник сучасної мови