зубильце

ЗУБИ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до зуби́ло.

Існує.. легенда про чудового каменяра Костянтина Хомчука, який ніби своїм чарівним зубильцем надав камінню міцність і силу (Наука.., 4, 1962, 5).

Значення в інших словниках

1. зубильце — зуби́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зубильце — -я, с. Зменш.-пестл. до зубило.  Великий тлумачний словник сучасної мови