зубцюватий

ЗУБЦЮВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що зубча́стий.

Сонце вже наближалося до далекої зубцюватої смуги лісу (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 584).

Значення в інших словниках

1. зубцюватий — зубцюва́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зубцюватий — -а, -е. Те саме, що зубчастий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зубцюватий — ЗУБЧА́СТИЙ (ЗУБЧА́ТИЙ) (який має зубці чи форму зубців), ЗУБЦЮВА́ТИЙ. Вони ще довго бачили шпиль Херсонеського маяка і зубчасті обриси Генуезької башти над Балаклавою (В.  Словник синонімів української мови