зятик

ЗЯ́ТИК, а, ч. Пестл. до зять;

// зневажл.

— Слухай ти, зятику дорогий! А чи не міг би ти часом якось інакше, щоб, знаєш, без хамства? (Головко, II, 1957, 196).

Значення в інших словниках

1. зятик — зя́тик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зятик — -а, ч. Те саме, що зятьок.  Великий тлумачний словник сучасної мови