кабак
КАБА́К¹, а́, ч., заст. Шинок.
Перш усього блиснуло світло у кабаці… Гай, гай! Вже і в Липцях завелися кабаки (Кв.-Осн., II, 1956, 8).
КАБА́К², а́, ч., діал. Гарбуз.
— Не кабак же в мене на плечах, а голова, та ще й неабияка! (Коцюб., І, 1955, 119);
Кабаки, мов добре вгодовані свині, повипирали свої округлі боки (Добр., Очак. розмир, 1965, 44).
◊ Дава́ти (да́ти, підно́сити, піднести́) [пече́ного] кабака́, жарт. — те саме, що Дава́ти (да́ти, підно́сити, піднести́) [пече́ного] гарбуза́ ( див. гарбу́з).
[Возний:] Наталка многим женихам піднесла печеного кабака (Котл., II, 1953, 12).
Словник української мови (СУМ-11)