кавунячий
КАВУНЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що кавуно́вий.
Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина (Н.-Лев., II, 1956, 262);
Найбільше Ліну вразили не стародавні біломар-мурові колони та капітелі, а кавуняче насіння, що з еллінських часів збереглося в глиняних амфорах і свідчило, що й елліни розводили баштани (Гончар, Тронка, 1963, 170).
Словник української мови (СУМ-11)