кавуняччя
КАВУНЯ́ЧЧЯ, я, с., збірн., розм. Кавуни.
— А кавуняччя в нього яке! Так черева проти сонця й повивертало! (Гр., Без хліба, 1958, 51);
Величезна гора, складена з кавуняччя, здіймається над палубою (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 144).
Словник української мови (СУМ-11)