кавуняччя
КАВУНЯ́ЧЧЯ, я, с., збірн., розм. Кавуни.
— А кавуняччя в нього яке! Так черева проти сонця й повивертало! (Гр., Без хліба, 1958, 51);
Величезна гора, складена з кавуняччя, здіймається над палубою (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 144).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кавуняччя — кавуня́ччя іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- кавуняччя — -я, с., збірн., розм. Кавуни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кавуняччя — Кавуня́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кавуняччя — Кавуняччя, -чя с. Собирательное отъ кавун. І як уродився ж той баштан! то кавуняччя оттаке, а дині оттакі! Рудч. Ск. II. 9. Словник української мови Грінченка