кавуняччя

Кавуняччя, -чя

с. Собирательное отъ кавун. І як уродився ж той баштан! то кавуняччя оттаке, а дині оттакі! Рудч. Ск. II. 9.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кавуняччя — кавуня́ччя іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кавуняччя — -я, с., збірн., розм. Кавуни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кавуняччя — Кавуня́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кавуняччя — КАВУНЯ́ЧЧЯ, я, с., збірн., розм. Кавуни. — А кавуняччя в нього яке! Так черева проти сонця й повивертало! (Гр., Без хліба, 1958, 51); Величезна гора, складена з кавуняччя, здіймається над палубою (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 144). Словник української мови в 11 томах