кажан
КАЖА́Н, а́, ч. Нічний ссавець із широкими крилами, утвореними перетинками між довгими пальцями ніг.
Людей не чуть; через базар Кажан костокрилий Перелетить (Шевч., І, 1951, 100);
Не співа «надобраніч» пташина, тільки нечутно літають великі, чудні кажани (Л. Укр., І, 1951, 304);
Низько над землею метлялись між яблунями кажани, і десь угорі прогудів пізній жук-рогач (Донч., III, 1956, 62).
Словник української мови (СУМ-11)