казання
КАЗА́ННЯ, я, с. Повчальна промова в церкві; проповідь.
Говорив раз піп казання із письма святого (Рудан., Співомовки.., 1957, 40);
— Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239);
*У порівн. Не розуміючи мадярської мови, я стояв мов на турецькім казанню (Фр., III, 1950, 219).
Словник української мови (СУМ-11)