казання

ПРО́ПОВІДЬ (промова релігійноповчального змісту, яку виголошують у церкві під час відправи), ПОВЧА́ННЯ, КАЗА́ННЯ (КА́ЗАНЬ рідше) церк., ПРОМО́ВА церк. О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослуження (О. Маковей); Почався не так урочистий, як обтяжливий обряд вінчання, бо .. довелося вислухати коротке казання архієпископа Партвіга (П. Загребельний); Отець Євграф з церковного амвону говорить казань про блудного сина (Ф. Малицький); — Як благочинний, я скажу промову великому князеві, блисну красномовністю... (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. казання — каза́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. казання — див. проповідь  Словник церковно-обрядової термінології
3. казання — -я, с. Повчальна промова в церкві; проповідь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. казання — ка́зання → казанє  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. КАЗАННЯ — • КАЗАННЯ , проповідь - жанр давньої укр.л-ри. Див. Ораторсько-проповідницька проза. Учительна література.  Українська літературна енциклопедія
6. казання — Каза́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. казання — КАЗА́ННЯ, я, с. Повчальна промова в церкві; проповідь. Говорив раз піп казання із письма святого (Рудан., Співомовки.., 1957, 40); — Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
8. казання — Каза́ння, -ня с. 1) Говореніе. 2) = казань.  Словник української мови Грінченка