казус
КА́ЗУС, у, ч.
1. Складна, заплутана судова справа.
2. розм. Випадок, незвичайна пригода.
— Казус сей Так налякав усіх людей (Гл., Байки.., 1959, 77);
Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (Гончар, І, 1954, 208).
Словник української мови (СУМ-11)