казус

ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал. Після того випадку в лісі, коли згоріла його шапка, Йонька поліз на горище й знайшов там стару будьонівку (Григорій Тютюнник); Якби не одна прикра пригода, Оленка цілком щаслива була б (К. Гордієнко); Трапилась несподівана подія.. В Кавунихи раз пропав шматок полотна (І. Нечуй-Левицький); Дивлюся — з поля щось біжить, Неначе бісова отара, Шумить, гуде і торохтить, А курява така, як хмара!.. Пробігло... Зникло у ліску, А я навтікача додому Та про оказію таку І досі не хвалюсь нікому (Л. Глібов); Передо мною виплили ці дні, і епізод із сомом, що втяг моє вудлище в воду (О. Досвітній); Вчорашній вечір минув без жодних інцидентів (Леся Українка); Зіньку дуже вразила історія біля купальні. Якщо Прохор зважився на такий вчинок, значить, ..не любить він її (А. Шиян); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (О. Гончар); — Та не може цього бути, щоб ти, Власе, забув цей трапунок (Д. Бедзик); Стрівся старець із Петром та й каже: "Яка сьогодні зо мною кумедна притча трапилась: трохи був на смерть не подавився" (О. Стороженко); — Ти, гляди, станеться.. яка причина (Г. Квітка-Основ'яненко); Приходили у всяких припадках до него, а він кождому раду давав (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. казус — ка́зус іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. казус — див. пригода  Словник синонімів Вусика
3. казус — -у, ч. 1》 Подія, яка настає не внаслідок направленої на неї волі особи, а тому не може бути передбаченою за даних умов. 2》 юр. Випадкова дія, яка має зовнішні ознаки провини (злочину), але позбавлена елементу вини...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. казус — Випадок, пригода, факт, див. оказія, інцидент, случай  Словник чужослів Павло Штепа
5. казус — ка́зус (від лат. casus – випадок) 1. У праві – подія, настання якої не викликане виною особи і яка, як правило, виключає відповідальність за правопорушення. 2. Випадок, оказія, пригода. 3. Складна судова справа.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. казус — Ка́зус, -су; -зу́си, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. казус — КА́ЗУС, у, ч. 1. Складна, заплутана судова справа. 2. розм. Випадок, незвичайна пригода. — Казус сей Так налякав усіх людей (Гл., Байки.., 1959, 77); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (Гончар, І, 1954, 208).  Словник української мови в 11 томах
8. казус — рос. казус 1. Випадок, пригода, незручна ситуація. 2. У юриспруденції — подія, що не викликана провиною у її скоєнні певної особи і виключає відповідальність за правопорушення. 3. Складна судова справа.  Eкономічна енциклопедія
9. казус — Казус, -са м. Случай. Казус сей так налякав усіх людей, що більше вже ніхто із глузду не скрутився. Гліб. 65.  Словник української мови Грінченка