Значення в інших словниках
-
казус —
ка́зус іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
казус —
-у, ч. 1》 Подія, яка настає не внаслідок направленої на неї волі особи, а тому не може бути передбаченою за даних умов. 2》 юр. Випадкова дія, яка має зовнішні ознаки провини (злочину), але позбавлена елементу вини...
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
казус —
Випадок, пригода, факт, див. оказія, інцидент, случай
Словник чужослів Павло Штепа
-
казус —
ка́зус (від лат. casus – випадок) 1. У праві – подія, настання якої не викликане виною особи і яка, як правило, виключає відповідальність за правопорушення. 2. Випадок, оказія, пригода. 3. Складна судова справа.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
казус —
ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал.
Словник синонімів української мови
-
казус —
Ка́зус, -су; -зу́си, -сів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
казус —
КА́ЗУС, у, ч. 1. Складна, заплутана судова справа. 2. розм. Випадок, незвичайна пригода. — Казус сей Так налякав усіх людей (Гл., Байки.., 1959, 77); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (Гончар, І, 1954, 208).
Словник української мови в 11 томах
-
казус —
рос. казус 1. Випадок, пригода, незручна ситуація. 2. У юриспруденції — подія, що не викликана провиною у її скоєнні певної особи і виключає відповідальність за правопорушення. 3. Складна судова справа.
Eкономічна енциклопедія
-
казус —
Казус, -са м. Случай. Казус сей так налякав усіх людей, що більше вже ніхто із глузду не скрутився. Гліб. 65.
Словник української мови Грінченка