казус
ка́зус
-у, ч.
1》 Подія, яка настає не внаслідок направленої на неї волі особи, а тому не може бути передбаченою за даних умов.
2》 юр. Випадкова дія, яка має зовнішні ознаки провини (злочину), але позбавлена елементу вини, а тому не спричиняє до кримінальної відповідальності.
3》 Складна, заплутана судова справа.
4》 розм. Випадок, незвичайна пригода.
Казус беллі — формальний привід до оголошення війни.
Казус федеріс — визначені міжнародним договором обставини, настання яких зумовлює необхідність виконання договірними державами взятих на себе зобов'язань про взаємну допомогу.
5》 Особливий випадок захворювання, описаний із супроводжуючими його обставинами.
Великий тлумачний словник сучасної української мови