кайма
КАЙМА́, и, ж. Те саме, що облямі́вка; лямівка, обвідка.
Шила [дівчина] йому хусточку з каймою (Щог., Поезії, 1958, 122);
Була вона одягнута, як належало, — у білій сукні тонкого шовку з срібними пальметами по всій тканині, облямованій широкою темною каймою (Скл., Святослав, 1959, 30).
Словник української мови (СУМ-11)