калачики

КАЛА́ЧИКИ, ів, мн.

1. Багаторічна рослина родини мальвових із рожевими або червоними квітками.

Воли,.. де не вздрять калачики або ромен і усякий бур’янець, то там і пасуться… (Кв.-Осн., II, 1956, 172);

Від економії залишилось непривітне згарище, а хутко й воно заросло лободою та густими калачиками (Мик., II, 1957, 174).

2. Хатні квіти; герань.

У багатьох вікнах цвітуть калачики (Шиян, Вибр., 1947, 22);

На високих зелених столиках квіти — тут і калачики, і айстри, і колючі химерні кактуси (Донч., IV, 1957, 374).

Значення в інших словниках

1. калачики — кала́чики множинний іменник рослина  Орфографічний словник української мови
2. калачики — -ів, мн. 1》 Багаторічна рослина родини мальвових із рожевими або червоними квітками. 2》 Хатні квіти; герань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. калачики — ПЕЛАРГО́НІЯ (декоративна напівкущова рослина з пухнастими квітами); ГЕРА́НЬ, КАЛА́ЧИКИ мн. (народні назви цієї рослини). Пташня обсіла вазони пеларгонії на вікнах (Ірина Вільде); На вікнах стояли вазони герані (І. Нечуй-Левицький); У багатьох вікнах цвітуть калачики (А. Шиян).  Словник синонімів української мови