калюс

КА́ЛЮС, у, ч. Тканинне новоутворення в рослин, що виникає на пораненій поверхні (на місці надрізів, розколин тощо).

Через 10-12 днів, як тільки на живцях [герані] утвориться калюс, провітрювання теплиць посилюють (Ол. та ефір. культ., 1956, 322);

Живці смородини та порічок заготовляють восени, в період з 1 по 20 жовтня, і закопують у землю для проходження кільчування, тобто для утворення калюсу і невеликих корінців (Сад. і ягідн., 1957, 138).

Значення в інших словниках

1. калюс — ка́люс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. калюс — -у, ч. Тканинне новоутворення в рослин, що виникає на пораненій поверхні (на місці надрізів, розколин тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. калюс — ка́люс, ка́лус (від лат. callum – товста шкіра, мозоль) тканинне новоутворення у рослин на поверхні ран (у місцях надрізів, тріщин тощо). Сприяє загоюванню ран.  Словник іншомовних слів Мельничука