каміння
КАМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до ка́мінь 2, 6.
Разом з піском хвиля викидала з дна моря на берег каміння (Коцюб., І, 1955, 391);
Ідучи вулицею, Іван спотикався об каміння (Чорн., Визвол. земля, 1959, 30);
Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: .. на пальцях скілька перснів з дорогим камінням (Л. Укр., III, 1952, 177);
Коштовне каміння.
Словник української мови (СУМ-11)