кантор
КА́НТОР, а, ч.
1. Півчий, соліст хору в католицькій і протестантській церквах;
// Головний співак у синагозі.
2. Шкільний учитель церковного співу й музики в Німеччині.
Словник української мови (СУМ-11)КА́НТОР, а, ч.
1. Півчий, соліст хору в католицькій і протестантській церквах;
// Головний співак у синагозі.
2. Шкільний учитель церковного співу й музики в Німеччині.
Словник української мови (СУМ-11)