кантор —
ка́нтор іменник чоловічого роду, істота співак; учитель церковного співу
Орфографічний словник української мови
кантор —
-а, ч. 1》 Півчий, соліст хору в католицькій і протестантській церквах. || Головний співак у синагозі. 2》 У протестантів – вчитель і диригент церковного хору, органіст, який сам часто створював музику для своєї церкви.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кантор —
Співовчитель (церков.)
Словник чужослів Павло Штепа
кантор —
(лат. cantor — співак) — 1. В іудейській церкві (синагозі) — тенор — виконавець релігійних гімнів. В сучасних синагогах як кантори виступають відомі оперні співаки – М.Александрович, Ж.Пірс, Р. Такер та ін.
Словник-довідник музичних термінів
кантор —
(-а) ч.; мол. Кіоск обміну валют. ПСУМС, 31.
Словник жарґонної лексики української мови
кантор —
ка́нтор (від лат. cantor – співак) 1. У католицькій церкві – півчий, у протестантській – вчитель церковних співів, диригент хору, органіст; у єврейській синагозі – головний співак.
Словник іншомовних слів Мельничука
Кантор —
I (Kantor) Тадеуш, 1915-90, пол. маляр, графік, сценограф, режисер; співзасновник Групи Незалежних Художників; чільний представник авангарду у Польщі (ташизм, різновиди негеометричної абстракції, гепенінґи); 1956 засновник...
Універсальний словник-енциклопедія
кантор —
КА́НТОР, а, ч. 1. Півчий, соліст хору в католицькій і протестантській церквах; // Головний співак у синагозі. 2. Шкільний учитель церковного співу й музики в Німеччині.
Словник української мови в 11 томах