кантор
ка́нтор
-а, ч.
1》 Півчий, соліст хору в католицькій і протестантській церквах.
|| Головний співак у синагозі.
2》 У протестантів – вчитель і диригент церковного хору, органіст, який сам часто створював музику для своєї церкви.
Великий тлумачний словник сучасної української мови