канькати

КА́НЬКАТИ, ає, недок., розм. Кричати (про каню).

Умів [Іван] знаходити помічне зілля.., розумів, про що канькає каня, з чого повстала зозуля (Коцюб., II, 1955, 307).

Значення в інших словниках

1. канькати — ка́нькати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. канькати — див. просити  Словник синонімів Вусика
3. канькати — -ає, недок., розм. Кричати (про каню).  Великий тлумачний словник сучасної мови