кар
КАР, КАР-КА́Р, виг. Звуконаслідування, що означає крик ворони.
Ворона сидить на дубі. І каркає, каркає: — Кар!.. (Нех., Ми живемо.., 1960, 44).
Словник української мови (СУМ-11)КАР, КАР-КА́Р, виг. Звуконаслідування, що означає крик ворони.
Ворона сидить на дубі. І каркає, каркає: — Кар!.. (Нех., Ми живемо.., 1960, 44).
Словник української мови (СУМ-11)