карамель

КАРАМЕ́ЛЬ, і, ж.

1. збірн. Сорт твердих цукерок, які виготовляють із цукру та патоки з додаванням ароматних і фарбувальних речовин.

Після штампування й охолодження готова карамель надходить на швидкодіючі загортальні автомати (Наука.., 1, 1955, 14).

2. спец. Палений цукор, що вживається для фарбування кондитерських виробів.

Значення в інших словниках

1. карамель — караме́ль 1 іменник жіночого роду цукерка караме́ль 2 іменник жіночого роду палений цукор  Орфографічний словник української мови
2. карамель — -і, ж. 1》 збірн. Сорт твердих цукерок, що їх виготовляють із цукру та патоки з додаванням ароматних і фарбувальних речовин. 2》 спец. Палений цукор, що вживається для фарбування кондитерських виробів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. карамель — Натуральний коричневий харчовий барвник, який отримують шляхом нагрівання сахарози, глюкози або інвертованого цукру; додається до пива, тіста; біла к. — цукрово-патоковий сироп, який використовується головним чином для виробництва карамельних цукерок.  Універсальний словник-енциклопедія