карбач
КАРБА́Ч, а́, ч., заст. Батіг (у 1 знач.), канчук.
Козак добре дбає… Карбачем по спині затинає (Укр.. думи.., 1955, 21);
— Візьми доброго ціпка або карбач і покажеш, що ліньки ні до чого доброго не призведуть (Ле, Міжгір’я, 1953, 152).
Словник української мови (СУМ-11)