Значення в інших словниках
-
карбач —
Карба́ч: — батіг [42]
Словник з творів Івана Франка
-
карбач —
карба́ч іменник чоловічого роду батіг арх.
Орфографічний словник української мови
-
карбач —
-а, ч., заст. Батіг (у 1 знач.), канчук.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
карбач —
див. кнут
Словник чужослів Павло Штепа
-
карбач —
Батіг
Словник застарілих та маловживаних слів
-
карбач —
БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал.
Словник синонімів української мови
-
карбач —
КАРБА́Ч, а́, ч., заст. Батіг (у 1 знач.), канчук. Козак добре дбає… Карбачем по спині затинає (Укр.. думи.., 1955, 21); — Візьми доброго ціпка або карбач і покажеш, що ліньки ні до чого доброго не призведуть (Ле, Міжгір’я, 1953, 152).
Словник української мови в 11 томах
-
карбач —
Карбач, -ча м. 1) Кнутъ, плеть, нагайка. А козаченько оглядається, карбачем оббивається. Макс. Карбачем по спині затинає. ЗОЮР. І. 218. 2) Жгутъ въ игрѣ. Мил. 56.
Словник української мови Грінченка