карборунд
КАРБОРУ́НД, у, ч., спец. Дуже тверда кристалічна речовина, сполука вуглецю з кремнієм, що використовується для шліфування сталевих виробів, каміння й для виготовлення вогнетривких матеріалів.
Чистий карборунд — безбарвна кристалічна речовина (питома вага 3,2), яка за міцністю наближається до алмазу (Заг. хімія, 1955, 443);
Карборунд витримує надтвердий сплав (Донч., II, 1956, 177).
Словник української мови (СУМ-11)