карета
КАРЕ́ТА, и, ж. Закритий з усіх боків чотириколісний кінний повіз на ресорах.
У неділю коло Колісникової квартири знай спинялися карети, коляски та фаетони (Мирний, III, 1954, 286);
Карета за каретою під’їздила аж під самі двері церковні, лакеї прискакували і відчиняли дверці (Фр., II, 1950, 365);
Трамвай дзеленчить, карети гримлять (Тесл., Вибр., 1950, 168).
∆ Карета швидко́ї допомо́ги — спеціальна автомашина, яка доставляє до лікарні хворого, що потребує негайної медичної допомоги, або лікаря до потерпілого чи хворого.
Оксана з міжрайонної лікарні викликала карету швидкої допомоги (Чорн., Потік.., 1956, 398).
Словник української мови (СУМ-11)