каретка
КАРЕ́ТКА, и, ж.
1. Зменш. до каре́та.
Наша каретка сповнялась часом блакитним світлом, коли котилась під ліхтарями (Коцюб., II, 1955, 437).
2. спец. Рухома, ковзна частина якого-небудь механізму, машини.
Розпилювати круглий ліс на верстаті без каретки, на якій закріплюється матеріал, забороняється (Стол.-буд. справа, 1957, 117);
В академічних човнах сидіння гребця встановлюється на рухомій каретці (В ім’я Вітч., 1954, 53).
Словник української мови (СУМ-11)