картопляник
КАРТОПЛЯ́НИК, а, ч.
1. Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач.).
Лежало на чистому рушнику кілька перепічок і картопляників (Ю. Янов., Мир, 1956, 276).
2. Те саме, що деру́н².
Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку: вирішила з Христею картопляників на салі напекти (Грим., Незакінч. роман, 1962, 62).
Словник української мови (СУМ-11)